Як я можу молитися Богу, коли я так розчарований у Ньому?
Я часто гніваюся на Бога, бо здається, що все з того, що я роблю, ніколи не виходить. Лицемірно тоді просто піти й сказати Богу, що все гаразд. У моєму житті не все гаразд!
По-перше, це дивовижне запитання. Я впевнений, що воно випливає з серця, яке якимось чином розбите. Будь ласка, знайте, що я молюся за вас і за тих, хто читає цю колонку, хто в цей момент зазнає поразки. Ви – не самотні. У вас є брати і сестри у Христі, і у вас є Бог, який на вашому боці.
Ваше запитання зводиться до найважливішого питання, з яким ми повинні зіткнутися: чи можемо ми справді довіряти Богу?
Данський філософ Сорен К’єркегор вважав, що це запитання настільки життєво важливе, що сформулював його такими словами: «Не так важливо знати, існує Бог чи ні; важливо знати, є Він любов’ю чи ні».
Як християнин, ви знаєте, що Бог є любов. Тому що ви в Христі, ви знаєте історію; ви знаєте, що Бог прийняв своє рішення. Він на вашому боці. І все-таки, що нам робити, коли навколо нас щось руйнується?
Чи знаєте ви, що можете віднести свої сльози до Бога? Чи знаєте ви, що Він насправді хоче, аби ми принесли йому наші розбиті серця і розбиті мрії? Ми можемо викинути з голови, що Бог хоче, щоби ми тільки повідомляли Йому наші хороші новини.
Наші духовні батьки, єврейський народ, дали нам цілий духовний жанр під назвою «Плач Єремії». Це грубий і чесний крик народу, який кликав до Бога: «Ми думали, що Ти на нашому боці! Чому ти забув Свої обіцянки? Чому Ти покинув нас?» Ця книга є в Біблії. Це означає, що Святий Дух надихнув ці слова нарікання. Це означає, що зрозуміло, що Бог хоче не лише нашої хвали; Він також хоче нашого болю.
Ці самі молитви (а також ті, що містяться в книзі Псалмів) показують нам, як ми можемо донести ці скарги до Бога. По-перше, вони чесні. Автори Святого Писання не приглушували свій біль чи розчарування. («Доки, Господи? Ти назавжди забудеш свій народ?») Навпаки, вони достатньо довіряли Богові, щоби сказати Йому правду. Ви можете почати з того, що введете Бога у свою ситуацію такою, як вона є.
По-друге, хоча євреї напрочуд усвідомлювали свій теперішній стан, вони ніколи не забували, що Бог благословив їх у минулому. У своїй молитві вони особливо прославляли Бога і дякували йому за те, що вони отримали від Нього.
З мого досвіду дуже легко подумати, що все, що Бог зробив у моєму житті, миттєво скасовується, коли я переживаю страждання. Біблія нагадує нам, що ми не повинні забувати, що Бог, який керував і піклувався про нас у минулому, продовжуватиме вести й піклуватися про нас сьогодні.
У своїй молитві будьте так само конкретні зі своєю хвалою, як і зі своїм болем. Таким чином, після «Боже, я такий самотній» зрештою слідує «Дякую, що подарував мені дружбу мого брата, коли я відчував себе зовсім самотнім минулого року».
По-третє, зробіть акт довіри Богу. Важливо пам’ятати, що акт довіри полягає не в собі, не в долі чи в цілющому ефекті часу. Іноді моя молитва за майбутнє зосереджується навколо цих трьох речей. Я кажу собі: «Я знаю, що якщо я просто стараюсь більше, то буде краще» або «Все почне налагоджуватися. Воно просто мусить. Я хороша людина» або «Колись цей біль не буде так сильно мучити. Я просто почекаю до цього дня».
Пам’ятайте, Бог на вашому боці. Він вірний навіть тоді, коли ми не вірні. Через це ми довіряємо Йому, а не собі чи чомусь іншому.
Чудовим прикладом цього є Псалом 3, псалом Давида. Давид був царем Ізраїлю. Він був обраним Богом. І все ж він переніс величезний біль і зраду.
Псалом 3 має назву (у моїй Біблії) «Той, якому загрожують, але той, який довіряє.” І нижній індекс описує випадок, коли Давид написав цей псалом: «Коли Давид утік, рятуючи своє життя від свого сина Авесалома». Ось чоловік, який намагався виконувати Божу волю (недосконало), а його власний син переслідував його з тисячним військом.
Біблія була написана не людьми, які сиділи у вежах зі слонової кістки, не торкаючись страждань, а людьми, які пережили найгірше, що може запропонувати життя, і все ще зверталися до Бога.
Ви також обрані Богом. Ви можете зробити те ж саме.
Автор відповіді – Отець Майк Шміц, католицький священик, директор Міністерства молоді в єпархії Дулут і капелан Центру Ньюмана в Університеті Міннесоти, Дулут.
Переклад для “ДивенСвіту” Олесі ТАРАСОВОЇ
